Мало
яке провінційне містечко України може похвалитись такою ефектною
спорудою, як костьол Успіння Богородиці у Кам'янці-Бузькій (хоча коли
споруду будували це місто називалось Кам'янкою-Струмиловою).
Неоготичний храм захоплює з першого погляду своєю величністю і
розмірами. Його височезну вежу зараз видно звідусіль, але ще на початку
80-х років ХХ століття костьол перебував у жахливому стані й виконував
функцію складу паливно-мастильних матеріалів.
Ще у 1901 році
архітектор Теодор Таловський розробив проект парафіяльного костьолу для
Кам'янки-Струмилової. Але його будівництво розпочали лише у 1910 році
(щоб звільнити місце для нової споруди, довелося розібрати старий
костьол). У 1911 році було освячено наріжний камінь споруди, але
майбутнє її будівництво перервала І Світова війна. Під час війни
недобудований костьол частково зруйнували, тому по її закінченні
довелося провести дуже багато будівельних робіт, щоб довести споруду
хоча б до довоєнного стану. Освятили костьол у 1929 році. Отже
будівництво храму Успіння Богородиці тривало майже двадцять років.
Як
культова споруда костьол функціонував 15 років (1929 - 1944). У 1944
році радянська влада закрила храм. Його спочатку зробили зерносховищем,
потім - складом, в якому зберігали багато всякої всячини: і меблі, і
книги, і паливно-мастильні матеріали. У 1969 році пожежа знищила
частину вежі костьолу, а в подальші роки споруда продовжувала
потихеньку руйнуватись. Коли у 1989 році костьол передали католицькій
громаді Кам'янки-Бузької - споруда була вже на третину зруйнованою.
Реставрували святиню на кошти римо-католицької церкви та
інвесторів-меценатів із Польщі.
В 1996 році костьол став
Санктуарієм Умираючого Господа Ісуса з Милятина, а у 1997 році до храму
перенесли копію ікони Ісуса Милятинського. Цей образ привезли в Україну
з Риму ще у XVII столітті. До ІІ Світової війни він зберігався в
новомилятинському кармелітському монастирі, а потім у Стрептові (село
Кам'янко-Бузького району).
Костьол Успіння Богородиці існує
неповні сто років, але навіть за цей відносно короткий період він встиг
пережити дуже багато негараздів, які продовжують переслідувати святиню
і в ХХІ столітті. Так у січні 2005 року невідомі зловмисники, вибивши
бічні двері, вкрали храмову скарбницю, відкрили дарохранительницю й
розсипали все, що зберігалось у ній, на дорозі і тротуарі перед храмом.
Кам'янко-Бузький
костьол Успіння Богородиці, на жаль, не внесено у реєстр пам'яток
архітектури загальнодержавного значення. Тому держава зовсім не
опікується спорудою.
Крім костьолу-санктуарію, в
Кам'янці-Бузькій є ще чимало споруд, що заслуговують на увагу. Це
дерев'яна церква Святого Миколая (1667 рік), мурована церква Різдва
Богородиці (1878-82 рр.), новий величезний та помпезний
греко-католицький храм, будівля ратуші та старі будинки центру міста.
Мало
яке провінційне містечко України може похвалитись такою ефектною
спорудою, як костьол Успіння Богородиці у Кам'янці-Бузькій (хоча коли
споруду будували це місто називалось Кам'янкою-Струмиловою).
Неоготичний храм захоплює з першого погляду своєю величністю і
розмірами. Його височезну вежу зараз видно звідусіль, але ще на початку
80-х років ХХ століття костьол перебував у жахливому стані й виконував
функцію складу паливно-мастильних матеріалів.
